Захриплі дерева тривожно шепочуть "зима",
по чорних поверхнях вертаємо, наче в провалля.
Під нами червоні долоні в землі рукавах
вростають в бетонні підвалини.
І хто пам'ятає - у снах прориває ходи,
куди не піди - поміж тріщин бруківки безсніжно.
І спи собі тихо на чорних долонях зими,
і слухай стривожену пісню.
Допоки дерева тримають обряд наготи,
і грейдери не проковтнули останніх. Додому
пиши у листах, як надмірно боявся зими
посеред життя, обіймаючись із війною.
23.11.14, Коломия
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538964
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2014
автор: Іванна Шкромида