Ми народилися під різними зірками,
Різні планети нас зростили
Твій люд з Венери, мої ж всі – Марсіани
Мене – любов, тебе навчали кпини
Наш плинний літ зрів на антиподах
Твій – панорамний, а мій – над горизонтом
Все твоє пір’я посипалось в негодах
Моєму ж не судилось знаходитись під фронтом
Мабуть тому ненавиджу до болю
Твої зірниці й все, що погляд їх несе
Мені кортіло зломити твою волю
Пошматувати до пороху тебе
До крихти, ущент стерти твоє ораторство
Зламати, спалити, знищити все,
Що відлунювало хоч на мить твоїм авторством
Я шукала те, що з розуму тебе зведе
Та тебе ж створили з якоїсь рідини
Потиснеш трішки і ти уже розлився
І знову склеївся без натиску руки
Немає способу на те, щоб ти розбився
І ось під зорепадом попіл ти збираєш
Розсипаєш його під гілками секвої
А я все злюсь, бо тебе не вбити, ти не знаєш
Як сильно я ненавиджу все „твоє”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538631
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2014
автор: tohabanni