і безкінечний листопад в моїй душі
впав листям до твоїх ніг, римами віршів,
самотніми рядками білого паперу,
осінньо-сірими стежками лісу й скверу.
він обпадав доволі густо й досить швидко
під супровід дощів, що били в чорну шибку.
він обпадав, та ще не впав до теплих рук,
очей цих ніжних й серця, вилитого з мук...
та прийде грудень й сірість тих сумних шляхів
зима сховає під яскравістю снігів.
й на їхніх білих сторінках знов оживе
щось досі не написане, щось геть нове...
ДТХ
20.11.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538335
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2014
автор: Микита Баян