Не знаю й сам , чому таку
Роблю у подумах відмітку:
Дивлюсь на дівчину , а квітку
В ній бачу ніжну і п*янку.
Звідкіль емоції такі?
Чому така оцінка вроди?-
Приносять справжню насолоду
І рухи , й постаті стрункі.
Кажу , не каючись , слова
(Та й хто ж не мріє з чоловіків?):
-Не треба нам найкращих ліків,
Коли є усмішка жива.
А що без них моє життя?
В красі своїй квітки безслівні...
Лишень вони , жінки чарівні,
В нас будять чисті почуття.
Загадка дивна сотні літ :
(Я , певний : в цім не помиляюсь!),
Коли душі я їх торкаюсь ,
То відкриваю цілий світ.
Красу любити цю земну
Всіх квітів взятих разом можна...
І хоч вродлива юнка кожна ,
Кохають жінку лиш одну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538190
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2014
автор: plomin