Мій ангеле любий,я дуже втомилась.
Життя мов притисло мене до стіни.
У тебе я прошу краплиночку сили,
Щоб вирватись якось з цієї пітьми.
Мій ангеле любий,я дуже самотня,
Хоча й навкруги так багато людей.
В душі моїй сум і шалена безодня,
Підходжу щораз до закритих дверей.
Мій ангеле любий, вже серце німіє.
Кому ж розказати про те,що в душі?!
Я більше не можу так, більше не вмію!
Мій анеле любий,прошу поспіши!
Я хочу кричати ,кричати невпинно,
Наплакатись так,щоб уже до знемог!
Я,наче маленька невміла дитина,
Куди мені дітись від власних тривог?!
Єдина надіє, мій ангеле любий,
Подай мені руку і вірне плече,
Я прошу: «Врятуй від життєвої згуби,
І там полікуй,де найбільше пече…»
Мій ангеле любий,я дуже втомилась,
Я хочу в обійми,де спокій знайду.
Я прошу : «Врятуй мене,дай мені сили,
Я трішки полежу і далі піду…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537936
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2014
автор: Натік