Маленьке курортне містечко звало у свої обійми. Алевтина приїхала відпочити у гарному настрою та сповнена мрій про якесь нове знайомство. Вона багато чула, що на курорті чоловіки злітаються на жінок, як бджоли на мед. Та усі байки про курортні романи дуже розпалювали молоде тіло, яке прагнуло поринути у хвилі пристрасті.
Знайомство з містом почалося з відвідування бювету. Кого тільки там не було – різноманітними барвами грав людський натовп. Літні жінки у панамках та бурштинових намистах, які своєю душею жили ще в 70-х, та вважали себе дуже привабливими у цьому вбранні. Діти бігали навколо батьків та не розуміли взагалі, що вони тут роблять та навіщо пити цю воду з краників. Торгівля йшла своєю чередою. Головний товар – поїльники для лікувальної води. Тут ось і музичні диски та касети (для тих, в кого ще є реліквія 90-х – магнітофони), і дерев`яні вироби, пляжні капці, хто в що гаразд.
Алеї теренкурів звуть до себе йти та йти. Побродивши по паркових доріжках, Алевтина присіла відпочити на лавці. Десь грала музика, Алевтина заплющила очі та мріяла про наступний веселий відпочинок. Сонце розпекло дівчину до нестями.
Та, ось, раптом, кавалер – «Дівчино, вам погано ?»
- Ні, мені дуже добре – Алевтина прийшла до себе, - сьогодні просто сонце дуже грайливе.
Чоловік не змусив довго чекати на себе.
- Мене звуть Степан, а як вас звати?
- Я – Алевтина.
- Яке ім`я, не завжди таке стрінеш.
- Так, ім`я не звичайне, але мені подобається.
Зав`язалася розмова, та здавалося, що Степан одразу «положив око» на Алевтину.
Авжеж, дівчина вона вельми красива, молода, напевно солодка як персик.
Алевтині було все одно, вона подумала, що є підстава розігнати нудьгу. Тим паче, що Степан не підходив на той образ, який вона собі уявляла для майбутнього кавалера. Степан довго розповідав, що він кандидат наук та приїхав з групою колег на лікування та відпочинок.
Алевтина раптом поглянула на його ноги – старі пляжні капці та пом`яті бриджі - ніяк не в'язалися з образом кандидата наук. Завжди при зустрічі з протилежною статтю, Алевтина дивилася на взуття та нігті – якщо чоботи та нігті брудні – справи не буде, цей кандидат на руку та серце одразу відбраковувався.
А тут такі капці!
Алевтині було цікаво, що запропонує новоспечений кавалер – кава та морозиво! О,Господи, подумала Алевтина, це як у піонерському таборі –
батьківський день – морозиво,сік, тістечко. Взагалі, у «кандидата наук» грошей вистачило лише на морозиво, яке було схоже на гору Джомолунгму, якщо на неї впала жара у 300 градусів Цельсія. А що далі? Подивлюся на цей театр – подумала Алевтина. Їй було просто вже цікаво. А що відпочиваючи роблять у вечорі? Звісно – танці.
Танцмайданчик розташовувався у парку, музика не Бог зна яка, але сучасна.
Усі «танцюристи» приходять туди, щоб завести нове знайомство, якщо пощастить.
Головне – потім не розчаруватися у такому знайомстві та не отримати зайвих проблем собі надалі.
Заграла музика, усі чекали на «білий танець». Алевтина вирішила все ж потанцювати зі Степаном. О, ці притискання! Як кажуть – танець – це прелюдія до інтимних стосунків. Так воно і є, тільки партнер мусить бути до вподоби. Танок зі Степаном був схожий на спробу зґвалтування під музику. Алевтину розпирало почуття сміху та неприязні водночас. Ні, такий партнер ні до якої прелюдії не потрібен! Алевтина точно вже знала, що відмовиться від подальшого знайомства. Так Степан не «відклеюється». Алевтина призначила побачення, але на нього не прийшла. Ліпше піти у кіно. Так і зробила. Раптом почула голос парубка –
- «Дівчино, з вами поруч вільне місце?»
Погляди їх стрілися, може це буде кохання?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537552
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2014
автор: Ниро Вульф