Коли в дитини рана на коліні,
Цілують і беруться антисептить.
Коли повзуть по тілі болю тіні,
Дають усе, що лікар нарецептить.
Коли образив хтось, голівку гладять,
Втирають сльози теплими вустами.
Пестують, учать, доглядають, радять,
Бо все це можуть і уміють мами.
Коли дитя їх виросте, залишить
Свій дім, сім’ю складе, то небу - скерцо.
І його радість – в серці казку пише,
А його смуток - ножиком по серці.
І так завжди, як осінь йде за літом.
Бо мами слова «пенсія» не знають.
Вони в постійнім клопоті за діток.
За їхнє щастя Господа благають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537138
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)