Покинуло гніздечко галченя:
Чи стало тісно, а чи просто впало?
Однак ціленьке. Дибало помалу
Навколо перекошеного пня.
Іще не знало, мабуть, що то – страх.
Зате його матуся добре знала.
Не тямлячи себе, над ним літала
І крилами вистрілювала жах.
Щораз крильми черкала по землі
І по стіні високого будинку.
І знову припадала до дитинки,
Мов кликала з собою у політ.
І стільки в тім було пташиних мук!..
Жаліли перехожі бідну матір.
А дехто вголос заздрив галченяті,
Але не кожен розумів – чому?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536902
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2014
автор: Ніна Багата