[i]Ти дала мені найбільший подарунок - життя. [/i]
[i]Я вклоняюсь тобі до землі, рідна Мамо
на коліна стаю і молюсь, як до Бога.
І коли не родилась, любила так само
Розділявши твої хвилювання й тривоги.
Ти для мене не просто найкраща людина
І не втілення образів добрих чи злих...
Ти - моя найсвятіша, мов сонце - єдина!
Матерів для заміни, не треба чужих...
Твоїх сліз, що затоплюють душу - не треба.
Від засмучених поглядів - тіло болить.
Говори зі мной завжди, але не на небі
Бо без тебе, я квіткою стану за мить....
Хто варитиме суп і солодкі компоти
І повчатиме, наче маленьку дитину?
Забувають батьків, то лише ідіоти
Що не змінять коріння свого до загину.
Я ціную тебе, немов діти хлібину,
Цінували в голодні роки в Україні.
Коли сил не було, щоб пустити сльозину...
Я люблю тебе, Нене, люблю без упину!
Проти всіх я повстану тебе захищати
І за все я благаю пробачити знову!
Ти не зможеш ніколи, як свічка згасати
Бо запалює, тільки твоє ніжне слово![/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536799
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2014
автор: Karo