Сьогодні я НАРОДився на Донбасі
та не в сорочці а в бронежилеті
Це моє друге народження
перше було... та яка різниця?
головне що в Україні...
Нині мене Мати-земля
пригорнула до своїх грудей
як немовля
і врятувала від смерті
прикривши собою
бо безсмертна Вона...
Я вчитимусь ходити (знову)
коли оклигаю після поранення
(Хочеться вірити що в моїх ногах осколки зорі)
(Плекаю надію що колись триматиму в руках книгу
а не автоМат) (в серці моєму РАНОЮ болить Батьківщина)
Почуйте ж і ви ПЕРШІ і можливо останні МОЇ СЛОВА:
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
*Друзі, це монолог ліричного героя, а не автора!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536652
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2014
автор: Олександр Букатюк