Певно скоро прийдеться вирушати в дорогу,
В те сузір’я далеке, де ми долю знайшли
І на суд поступити перед Господом Богом,
На землі після себе, залишивши сліди.
Скільки років прожито - пився мед і горілка,
Піднімався угору і летів в шкереберть,
Маю внуків рідненьких - син, невістка і жінка,
Та завершити долю може та, яка – смерть.
Ще не все, що у думах, закінчилося нині,
По житті ще ступаю, наче кроки тверді,
Бережу кожну хвилю по житті, як святиню
І пишу свою долю, щоб подати в Суді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536570
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2014
автор: Віталій Назарук