До святого Миколая
Пишуть листа діти.
Про кінець війни благають,
Щоб життю радіти.
Ми не хочемо зефіру,
Плиток шоколаду,
Тільки дай нам тверду віру -
Все прийде до ладу.
То найкраще буде свято
З запахом медовим,
Як повернеться наш тато
Живим і здоровим.
Дуже мрієм як підкине
Вверх над головою
Й до грудей тісно пригорне
Сильною рукою.
Буде свято всій родині -
Дорослим і дітям.
Миколая ждуть щоднини
Українські діти.
Про сімейну традицію
В радянські часи наша родина забула як відзначати День святого Миколая. Чи то із-за режиму, чи із-за статків, подарунки ніколи під подушку дітям не купували. Почула я про такий звичай аж у 33 роки, коли мій син Богдан навчався в першому класі. На перерві від учителів щось почула, але зрозуміла що до чого вже від Богданчика. В той день я раніше за нього прийшла додому. Пораюсь на кухні… аж тут чую одні двері гупнули, другі, треті… Це Богданчик біг до свого ліжка. Швидко. Навіть не роззувшись. І давай перекидати подушки. Розчарований, ображений із слізьми на очах почав приговорювати: «Так не чесно! Зовсім не чесно! Он, Віталік на двійки вчиться, вчительку не слухає, ганяє, б’ється, то йому святий Миколай під подушку пістолет поклав. А мені якусь прищепку. Хіба я в тебе не слухняний?!»
Дякувати Богу, що в мене вже були покупки заготовлені на новорічне свято і, що я швидко знайшла вихід із цієї ситуації. Я сказала, що, знаючи як він любить цукерки, сховала, щоб він гарно поїв, а після обіду планувала віддати. Полегшало на душі моїй дитині. Оченята вмить висохли від сліз і засяяли радістю. Почав метушитися, побіг до бабусі розповідати про подарунки від святого Миколая для нього і для його друзів - однокласників. Розмірковував як то добре бути слухняним і чемним.
Так народилася ще одна наша сімейна традиція. Кожного року у день святого Микола знаходять діти подарунки не тільки під подушкою, а й в шкарпетках, взутті, кишенях…. І обов’язково шоколадки під кришку фортепіано. Коли Богдан навчався в 11 класі бідні шоколадки пролежали аж до новорічних свят. Визволила їх сестричка коли приїхала і захотілось її зіграти улюблену мелодію.
Діти давно вже виросли і зрозуміли хто виконує роль Святого. Але 19 грудня рано-вранці, за звичкою, рука автоматично тягнеться під подушку, бо знає, що там обов’язково щось знайде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536190
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2014
автор: LaraS