Ще хваляться- ото було дитинство!
Жили ,немов у пазусі вождя!
Свою Світлану, на руках , як слідство,
На показ дітям! От любов яка!
І вірили! Немає поза краєм,
Більш ширшої “страни” ні піль, ні вод,
А щастя більшого і не було, це знаєм!
Живем в раю, “єдінствений” народ!
І я щаслива! Шість в одній кімнаті!
Два ліжка є! Всі решта “у покіт” !
Раненько йду, до школи прославляти,
Вождя народу! Бурчить пустий живіт!
Я дівчина радянська! Безіменна!
Минулого у мене не було!
Все почалося, як життя буденне,
По всіх закутинках мене несло!
Отак жили! В сім`ї сиділи тихо.
Боялися, щоб Павлик не проснувсь!
Тоді і нас не оминуло б лихо,
Сибір запахла б ! Батько ж не вернувсь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535457
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2014
автор: горлиця