А роки, знай, робили своє:
Двірниками життя мого стали.
Підчищали з шляхів купи мрій,
Що далекі були від реалій.
А роки, знай, робили своє:
Все палили - жалі і образи -
Душу-жбан, де провини мої і гріхи,
Очищали осінні тумани.
А роки, знай, робили своє:
Не лякали, що холодом віє.
Дні збирали, снували ниткИ
І мережили завтра світле.
А роки, знай, робили своє -
Я просила лиш не поспішати...
Щоб успіти, як час мій проб'є,
Зазирнути у щастя палати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535357
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2014
автор: zazemlena