Надворі, Діно, осінь і сльота.
Шлях перекрито до Країни Казки.
Давно вже змило посмішку Кота,
І з Поросяти зірвано всі маски.
А як там Кролик? Мокне під дощем?
Чи не втоптав в багнюку рукавичок?
Проймає душу, наче вітер, щем:
Мене забули… і на чай не кличуть.
Трояндам страшно: стигнуть під вікном,
Дихне морозом – знову побіліють.
Не фарбували, Діно, їх давно.
Ще трохи – й на шипшину перезріють.
А пам'ятаєш, літо, і гриби,
І ключ, і склянка… Вічний біг по колу!
Стежки в нікуди всі вели туди,
Де five o'clock щомить, цілодобово;
Де божевілля - це здоровий глузд,
Де, щоб лишитись, треба швидко бігти…
Мені болить, я задихаюсь тут,
Де все, як слід, - підігнано під мірку.
Ось дочекаюсь тільки-но зими,
Хай буде видно добре слід кролячий,
Я знову в нору… Полечу згори,
Аби себе шукати на удачу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535337
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2014
автор: ptaha