Вона блукала в травах боса,
красива та чорноволоса.
Краса її, мов перли в морі,
що сяють яскравіш, ніж зорі.
Збивала місяцю перину.
Плела із снів там павутину.
Струнка дівчи́на, мов тополя.
Така її щаслива доля.
Ходила там, де спали ро́си,
де хмари розплітали коси.
Вона не бачила дороги,
бо небо впало їй під ноги.
Царівна вільна, мов та птиця,
як в річці крижана водиця.
Якщо ж поглянеш їй у очі,
розтанеш ти в обіймах ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535159
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.11.2014
автор: Слава Родіна