Коли духмяний, хлібний самогон
Наллєш мені чарівними руками,
Натхнення запалає мов вогонь,
Між другою і третьою чарками.
Але не більше, далі вже – біда…
Воно зника з подальшими чарками,
Вино поволі розум наш з’їда,
І нищить наші здібності з роками.
Не перепий, поет, проте й не недопий,
Тоді буденність сіра нас не заворожить.
Вживай вино, як елексир святий,
Нехай нас будоражить і тривожить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535157
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 06.11.2014
автор: РОМАН СОБОЛЄВ (В СТРИГУН)