Була у нас єдина пара,
Коли женилась – все село,
Давало каблуками жару
І веселилось, як могло…
Струнка красуня, як тополя,
Що нареченому під стать…
Їх двох звела напевно доля
І стали крила виростать…
Синочок, наче дар від Бога,
У дев’ять місяців пішов,
Та виникла в душі тривога...
Трагічний не зашити шов…
Нема кохання і не буде…
А де ж оті щасливі дні?
Ти схаменися, добрий люде,
Країна у святім вогні.
Щоб виростало їх дитятко
І зрозуміло де біда,
У ніч Різдвяну, перед святом,
Нехай зупиниться орда!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535091
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2014
автор: Віталій Назарук