В листопадову пору…

[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/28123/kS94X0GuDn4.jpg[/img]  [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280de/yvtYhxm--yY.jpg[/img]  [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280ce/H9T_gUb2Nl0.jpg[/img]

В  листопадову  пору  
останнє  осіннє  тепло
струменіє  глінтвейном  
під  замшею  теплої  шкіри
і  тонкі  промінці  розтинають,  
мов  гострі  рапіри,
полинялих  дібров  і  садів  
оксамитове  тло.

В  листопадову  пору  
так  багнеться*  серцю  стрічань,
найніжніших  обіймів  
і  щирої  з  кимось  розмови,
смакувати  ковтками  легкими  
вино  пурпурове,
милуватись,  як  в  небі  
вечірньому  квітне  герань...

Прислухатись  до  шурхоту
листя  у  прілій  траві,
коли  вітер  обтрусить  на  землю  
кленову  перуку,
і  тримати  когось  так  дитинно  
за  лагідну  руку  -
відчувати,  як  щастя  бринить  
у  м'якім  рукаві!

І  як  лоскотом  ніжним  
нестримно  біжить  по  спині
хвиля  теплого  струму,  
що  легко  поколює  п'яти...
Загорнувшись  у  плед,  
ні  про  що  таємниче  мовчати,
задивившись,  як  вечір  
запалює  перші  вогні.

В  листопадову  пору  
так  солодко  пахне  любов
і  терпкий  післясмак  ностальгії  
так  часто  бентежить...
Заліковую  смуток  душі,  
як  набридливий  нежить,
філіжанками  кави  
і  дозами  щирих  розмов.


[i]*Багнеться  -  хочеться,  бажається.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534739
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2014
автор: Наталя Данилюк