Не покидай мене, надіє.
Тебе створила я сама.
І не спали казкові мрії,
Хай не згорять вони дотла.
Прости мене, що душа грішна...
А хто в цім світі не грішив?
І хоч зізнання це невтішне,
Хто не грішив, той не любив.
Не раз душа кидалась в відчай,
Робила пОмилки смішні.
В уяві пестила обличчя,
І все чекала день при дні.
А дні стікали, як крізь пальці.
Після зими цвіла весна.
Та мої мрії, як скитальці,
І в цім виною я одна.
Та ти живи собі спокійно...
Тобі про це не треба знать.
Любити краще безнадійно,
Ніж мати, потім все втрачать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534614
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2014
автор: Н-А-Д-І-Я