В піску каштани – очі ледь розплющені,
Лишає голуб зірочки слідів.
На лавках, невідвертістю замучені,
Сиділи, пили, бачити не хтів.
Вони мене також – Закономірності.
Каштан в піску дивився і мовчав.
У голуба попрошу трохи вірності,
Для жінки, що кохав, але втрачав.
Приїхав подивитись – дурість – дурістю!
Білет, метро. Автобуси, і … крах!
Убитий злокрасою і фігурністю
Курив на лавці, поруч мене, птах.
Безкрилий з крильним сіли і балакали,
З піску на нас – коричневий приціл…
Убиті люди рятувались лавками,
І крик душі глушили хмелем тіл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53428
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.01.2008
автор: Высоцкий Ал