Кохана, ми колись давно, пили удвох оте вино,
Якого смак в нас на вустах лишився нині,
Набрало міцності вино, бо воно створено давно,
Коли хмеліли від кохання очі сині…
Приспів:
Кудись поділись ті слова, коли у хмелі голова,
Вела за руку половинку в хлібне поле,
Злетіли птахою літа, вже в серці осінь золота,
Врожаєм нашого кохання пам’ять коле.
Вернути варто ті слова, коли йшла кругом голова,
Коли у часі наші долі заблукали,
Бо пам’ять й досі ще жива і серце жайвором співа,
Коли вуста мої, твої вуста шукали.
Не розгубили ми слова, кохання часом дах зрива,
Вино його ми п’ємо дрібними ковтками
І п’яна знову голова, хоч ми забули смак вина,
Весна кохання й нині ще цвіте садами…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534177
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2014
автор: Віталій Назарук