Розгвалтована ніч,
Заморочений день,
Вже розтоптані серце і мізок,
Я спаплюжив життя,
Я зібравсь в небуття,
Мармурові пакую валізи.
Я вже випив усе
Цей нектаровий біль,
Забуття і кохання цикуту,
Я вже все розлюбив,
Я вже всіх загубив,
Лиш натхнення лишилось – спокута.
Я крізь небо іду,
І крізь себе кричу,
Я самотній у сполохах світу,
Де те справжнє життя?
Чи моє небуття?
Я у Бога питаю отвіту…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534107
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2014
автор: РОМАН СОБОЛЄВ (В СТРИГУН)