у серця болить голова
з грудей крові вир-ивається крик
та досі мої очі пурхають з квітки на квітку
а я ще не знаю твого імені
тож зовись Україною
люблю цю землю
у яку мене живцем поховано
якщо земля – небо
то значить ноги – крила
та знаєш
я так хочу почути твоє ім’я
вірю в ньому живе сонце
немов в рукавичці
тож прийди і скажи очима: це я…
бо без твого імені – я безіменний
14.07.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533625
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2014
автор: Олександр Букатюк