За волю, за долю, за землю свою!

 
За  волю,  за  долю,за  землю  свою!
Під  прапором  жовто-блакитним,
Де  в  вічності  шини  горять  ,  я  стою
І  Вам  усміхаюсь  привітно!

Тут  вже  не  болить  те,  що  кровю  блакить
Брати  із  Небесної  Сотні  
на  сході  малюють!  Душа  затремтить
Від  гніву  і  рветься  назовні,

Коли  хтось  зриває  й  паплюжить  мій  стяг...
В  цю  мить  стогне  вся  Україна!!!
Під  прапором  цим  воювали  в  віках
І  я  нещодавно  загинув...

У  відповідь  посмішці  щирій  моїй
Є  й  ті,  що  сичать,  наче  змії.
Тріпоче  мій  прапор  безсмертям  надій!
Брехней  не  зруйнуєте  мрії!

Мовчіть  вже,  лукаві!  Святе  полотно
Ви  кропите  кривдою  –  брудно!
За  долю  –крізь  море,  за  волю  –  в  огонь
Пішли  в  вічність  справжнії  Люди!!!

Палають  в  зорі  їх  святії  серця
І  лється  молитва  до  Бога!!!
Підійме  стяг  син  :  змінить  він  татуся  
І    пройде  ту  гідно  дорогу  -

За  волю,  за  долю,за  землю  святу,
Соборну  свою  Україну!
Син  людям  всю  душу  свою  золоту
Віддасть  та  й  у  вічність  полине.  

Йому  ще  болить  те,  що  кровю  блакить
Брати  із  Небесної  Сотні  
на  сході  малюють...  Та,  посмішки  мить,
Затьмарює  іноді  сонце!!!  

Київ  травень

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533550
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.10.2014
автор: Мара Рута