Спішить в покоси зранку конюшина,
А вона ж тільки-тільки розцвіла,
Чудовий запах, та сумна картина…
Лягла у полі мертва, край села…
Ридають роси, бо стебла не стало,
І квіти зранку не дадуть нектар,
А скільки в полі тут джмелів літало,
І квіти напивались сонця чар.
Лежить у смутку рання конюшина,
Квіти мовчать, сухі стають листки,
А були квіти ніжні, як перлина…
В нічному небі падають зірки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533043
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2014
автор: Віталій Назарук