кава у стіках
тіні ранкові
на стінах
на вікнах
невільні і кволі
по колу розмови
як сіллю на кригу
слово
до слова
настійно і тихо
на вдиху
на видих
з клавіатур
буденно убитих
роками впритул
тортури без крові
биття в одну точку
як стікер черговий
відтятий деньочок
ковточок
ковток
екран монітора
напишеш рядок
і каву повториш
говориш
про стіни
мляві лещата
згадка вже стигне -
кава...
Хрещатик...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532359
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2014
автор: Олександр Деркач