Принести його в жертву
Віддати всього цілковито
Стати абсурдно упертим
Не дати сумніву захопити
Хай навіть на якусь мить
Не вважати усе за спокусу
Хай як серце заскавулить
Але ту обіцянку не порушу
.....................................
Ти міцно візьмеш його за руку
З ним підіймешся на вершину
А там принесеш сувору розлуку
У життя батька та його сина
І ти зробиш це заради мене
Зробиш ножем який нагострив
Навіть яким б незбагненним
Був дар про який я попросив
.........................................
Гоже забути про етичні норми
Та керуватись лише протиріччям
Абсурд в його вірі платформа
І напевно така її суть одвічна
.........................................
Коли я відчую божественні слова
Звідки мені знати хто промовляє
Як дізнатись що голос того єства
Насправді звідкись з небес лунає?
Не з пекла чи з підсвідомості
Та не від патологічного стану
Не наслідок сліпої одержимості
Яким буде доказ що це не омана?
Але якщо той голос був не Його
То чи ступить ангел на багнюку
Аби в останню мить спинити жагу
І вхопити мене за тремтячу руку?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532335
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.10.2014
автор: Narcisistic