Олена не раз за своєю спиною чула це про себе, але ніяк не реагувала і взагалі жила так як визначила її совість і, напевне, Бог. Бо чого б тоді так. Вона була дуже гарна і статна жінка, від якої завжди віяло свіжістю і жіночою принадністю. В неї була донька, така ж гарна тільки маленька дівчинка в якій вона не чаяла душі. Жили вони вдвох на окраїні села в невеличкій старенькій хатині, але Олена її так доглядала, що хатина виглядала казковим маленьким палацом, як знадвору так і всередині. Поралася справно Олена і в огороді, то в хаті завжди була свіжа городина.
З чоловіками Олені не таланило, або планка вимог до них була висока. Вона декілька разів виходила заміж, але через якийсь час, дуже короткий, проганяла чоловіків, не назвавши причини. Проганяла та й усе. То місцеві хлопці хоч і заглядалися і готові були заручитися, боялися підійти до неї, щоб не спіймати облизня як інші. Так поступово всі вони втихомирилися і не приставали, а Олена почувалася вільною і задоволеною своїм життям. Отак і жила.
Але була ніч. Ні не кожна. Ця ніч наставала якось зненацька, але відчувати її Олена починала вже з самісінького ранку, як тільки просиналася. На неї спочатку тихенько, а впродовж дня все сильніше накочувалась хвиля якогось незрозумілого їй відчуття в якому змішувались в єдине щастя, радість, страх і все це переростало в нестримне жагуче, якесь тваринне бажання, ні навіть не бажання а необхідність кохання, сексу, одним словом їй потрібний був чоловік, і не просто чоловік, а самець з якого б вона видавила за цю ніч все і заспокоїлася на довгі тижні, а то й місяці. І що дивно, вона в кожну таку ніч знаходила такого чоловіка, ніби відчувала що він з'явився, що він десь рядом і вона навмання відшукувала його або в клубі, або в придорожньому кафе, або просто на вулиці.
Сьогодні близилась така ніч. Олена вже не противилась почуттям, що накочувались на неї, вона вже знала, що безсила їх зупинити. Вона потихеньку готувалася. Милася, чепурилася і ховалася від сусідів, бо нащо ті пересуди вже їй зранку, хай вже потім, хай вже завтра. Поклала свою принцесу спати, вона як ніколи сьогодні була лагідна до неї, пішла. Попрямувала до ближнього придорожнього кафе. Біле в маленькі квіточки платтячко розвивалося під легеньким вітерцем, було тепло і тихо. Скрізь панував спокій, якого не порушували й машини які щораз пролітали дорогою. В кафе було сіро від диму сигарет, гамірно, вона знайшла столик у кутку і замовила червоного вина. Місцеві хлопці її примітили, але з відомих причин зразу й забули. Вона чекала.
Двері в кафе прочинились. Зайшов сухорлявий статний чоловік, озирнувся ніби шукав когось. Його очі зупинилися на ній. "Це вона" - подумав він. "Це він" - подумала вона. Через якусь мить вони вже покинули кафе. Машина заїхала в невеличкий лісок біля річки і два зголоднілі тіла злились надовго в поцілунках і коханні.
Розбудив її перший проблиск світла, що проник до машини і освітив їх оголені тіла. Потягнувшись, руками дістала стелі кабіни і щасливо всміхнулась сонячному промінчику. Легенько вислизнула з машини, зняла платтячко з гілки, підібрала біленькі босоніжки і тримаючи їх в руці зовсім голою з розпущеним скуйовдженим волоссям попрямувала через поле назустріч сонцю до своєї домівки. Ніч скінчилась...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532244
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2014
автор: Леонід Ісаков