І мова ніжності очей твоїх,
Неначе спомини солодких втіх,
Щодня й щоночі огорта мене
Міцним сплетінням звуків та лексем.
Надіюсь, ніч ніколи не мине,
А день не втопиться сухим дощем...
Ранковим дзвоном ледь гучних вітрів,
Їх свистом, що колись оскаженів,
Не заглушити голос янгола
І голод вух моїх не втамувати.
Серцеві стіни знов вкрива зола,
Якщо між нами ще німіють ґрати...
Якщо ще є якісь значні кордони
Хоча б одна відчутна перепона,
Зруйнуй їх вмить усі, чимдуж знеси,
Бо тільки ліки цих музичних слів
Дарують щастя й радощів часи
Й несуть мене увись, як і хотів...
ДТХ
24.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532184
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2014
автор: Микита Баян