Гортаючи пожовклі сторінки
Твоїх згорьованих років,
Чую щоразу, як біля стінки
У Тебе роздається постріл...
Виводячи осиротілу на страту
Босоніж по холодній землі,
Не думали навіть сатрапи,
Що Ти воскреснеш по весні...
Не думали і не гадали,
Що сонце свободи засяє,
Кануть в безодню ГУЛАГи,
Бо правда перемагає...
А скільки раз болюче били
Батогами, кулями, "градом",
Голодом нелюди морили,
Лаяли російським матом...
Чобітьми топтали душу,
Слово рідне оскверняли,
Кидали у саму гущу,
Зрадників, які брехали...
Вивозили аж до Сибіру,
Ешелони простих патріотів,
Всіх підряд за нашу віру -
Вічну твердиню в народі...
Курінний питає до сотні,
Вертаю спогади в минуле,
"А чи буде Україна, хлопці" ?
Лунає ехом : "Буде, буде" !!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532100
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 24.10.2014
автор: Мандрівник