Як любимо ми інших зневажати
Та гріх чужий засуджувати палко,
В очах сусіда помічати скалку,
Самі ж вбиратись в непорочні шати!..
Плекаємо дволикість як чесноту, -
У очі - посмішку, позаочі - укуси.
Пишаємось життям: все як по нотах!
А може, просто не було спокуси?
А може, просто оминуло лихо,
Не звабило життя гріхом солодким?
А може, і грішити не було з ким?
Нам праведність залишено на втіху?
Я вдячна долі, що відвела від гріха,
Не спокусила на негідний вчинок.
Щоденний побут - ноша нелегка,
Але нема спокуси за плечима!
Блажен не той, хто праведно прожив,
А той, хто, оступившись, встати зміг!
Через плітки переступивши, осуд, сміх,
Він вистраждане щастя заслужив!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531933
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2014
автор: Larysa