Це місто взяте лиш учора о дев’ятій,
Як сонце тільки вийшло із-під териконів.
Сирени залпів ще висіли, мов розп’яті,
Поміж зруйнованих дахів й церковних дзвонів.
В розбитій кулями й снарядами міськраді
Було вже кілька перетертих депутатів,
Що вишикувалися, наче на параді,
Піарити собі нові квитки-мандати…
Солдати світла билися за дім, за неї,
За матір, батька, всіх сестер з дітьми й кохану,
Що зветься Україна – клич душі твоєї
Й на тілі викарбувані глибокі рани…
А завтра знову із ордою бій та втрати…
На варті незалежності карбують славу,
Нові звитяги й полум’я сухі стигмати
Несуть народу – в справжню, небрудну державу.
Здобута воля й дух козацької свободи
На крові воїнів й небесних вже солдатів,
Що душу й тіло вклали в рідні землі й води,
Не варта морди жодного із депутатів.
22.10.2014
http://youtube.com/watch?v=56nvmscuu4U
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531771
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2014
автор: Микита Баян