«Аз есмь вогонь,
вдягнений попелом плоті…»
(Протопоп Аввакум)
Наші душі – це шматочки Сонця:
Вогню одвічного.
Горимо – поки дихаємо.
Горимо – душами і почуттями.
Сіємо попіл своїх тіл
У землю спраглу,
Що жадає вогню – не попелу.
А ми ногами босими –
По ній – холодній.
А ми, як світильники
З попелу зліплені
(Бо глина теж попіл).
Ховаємо вогонь свій
У глибинах плоті.
Вдягаю на цей попіл шати
Сплетені з волокон рослин,
Вдягаю на ці шати метал
І йду істотам бездушним
Дарувати смерть.
(Світлина автора віршів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531749
Рубрика: Верлібр
дата надходження 22.10.2014
автор: Артур Сіренко