За білим пагорбом, на волі,
у ніжно-ніжній чистоті,
пливуть спаплюжені, нервові,
всіма забуті кораблі.
Закриті чорними снігами,
забиті сонцем у воді,
уже не бажані і кволі,
зарозумілі чи пусті?
Колись стурбовані,щасливі,
колись довірливі.. чи ні?
А чи наївні вже доволі,
сніжаться парусИ рясні.
Над полоненими вітрами,
напроміж шторму, в тишині,
пливуть вітрилами поволі,
кидають тіні по воді.
Убік кидаючи штурвали,
по темних хвилях чорноти,
посеред чистої омани,
згубивши всякі береги.
Їх не чекатимуть причали,
хіба спаплюжені зірки.
Пливуть морями капітани,
пливуть згубивши береги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531560
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.10.2014
автор: Анна Хортиця