Ось рік уже пройшов.
Як тебе не стало.
І смуток надійшов.
Та щастя вже пропало.
Вже рік, як ти в могилі.
Тихенько спочиваєш.
І бачиш сни красиві.
Й виходу шукаєш.
Я більше не побачу.
Як ти виляв хвостом.
Щодня постійно плачу.
Боротись треба з злом.
Вже більше не відчую.
Твоє тепло та радість.
Мій друже я сумую.
Та відчуваю важкість.
Ти більше не зустрінеш.
Мене біля порогу.
Ніколи не зрадієш
Коли скажу "До дому!"
Ти так любив життя.
І брав усе що можеш.
Ти думав це все гра.
І брав усе що хочеш.
Ніколи не забуду.
Походи, річку, поле.
Радів приходам люду.
А зараз тільки горе.
Як твої вірні очі.
Вдивлялися у світ
Як ти любив що ночі.
Пірнати смішно в сніг.
І в кращому ти світі.
Я вірю в це наразі.
Нема чому радіти.
Та треба йти все далі.
І хочу я так знову.
Відчути твою шерсть.
Погратися з тобою.
Проте настала смерть.
Тебе вже не вернеш.
І я це розумію.
Та ти в серцях живеш.
Допоки в тебе вірим.
Я люблю тебе друже.
І буду пам'ятати.
Коричневий мій друже
Й завжди буду чекати.
18.10.2013 - Твоя смерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531301
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.10.2014
автор: Arthur Savchuk