Темніє світ, хоч вже на сході сонце
І дощ січе по сірому вікні…
Синички перші - наче незнайомці,
Шукають затишку на біленій стіні.
Пусті дерева, вже без позолоти,
Лише червона горобина у дворі,
Не чути меду, бо закриті соти,
Мовчать і дишуть зверху димарі.
Ледь сад шумить і тулиться до плота,
Що терном засинів у осені…
І хризантеми - холодів красоти,
Прокинулись, немов були у сні.
Зібрався дощ надалі лити й лити,
Темніє небо певно не дарма
Щоб всі печалі, що були - їх змити…
Ридає осінь, що прийде зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531201
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2014
автор: Віталій Назарук