Накувала мені зозуля
Довгих ро́ків на цій землі,
А навіщо мені довгі ро́ки?
Та не знала, що не люблю я,
Коли щось там пророчать мені,
Я завжди робив сам свої кроки.
Нагадала колись ворожка
Величезного щастя мені,
Мабуть, думала, буду я радий…
Нагадала, бо взяла гроші,
І горіти їй у вогні, –
Не живуть разом гроші і правда.
Посміялися добрі люди:
«Захотілося волі йому!
Захотілося крил і до неба,
Сам не знає, чого він хоче!
Хай живе, як живе́мо ми всі,
І співає пісень, тих, що треба».
А вольному – вольная воля,
А спасенному грішнику – рай,
Все, що в житті зробив ти,
За собою не забирай,
Тільки, коли ти потрібен,
Тоді сила б’є через край,
А, інакше, для чого та воля?
А, інакше, для чого той рай?
06.2012
Пісня «ВОЛЯ»
https://www.youtube.com/watch?v=iEMuC79p-_s&list=UU7-MKgd3LBcqwL5w8WS3cxQ
https://www.youtube.com/watch?v=7TPQ-3mpUDY&list=UUrJiPPKveylvpNRSWgVnoiw
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530940
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.10.2014
автор: Олександр Шевченко