Пишну гриву у буланих чеше зранку вітер,
Ще ніхто її на сухо так, як він не витер.
Синє небо, білі хмари і сади вишневі,
Ураганом скаче коник, як до королеви.
Хвиля хвилю поганяє, в часі пронеслося…
Пахне вишнею, кохана, у тебе волосся,
А хрущі гудуть над вухом, пелюстки лоскочуть,
Очі, наче дві зірниці, цілуватись хочуть.
Кінь буланий схилив шию, пасеться на волі,
Роси сяють діамантом у квітучім полі.
Хмари стиглі, наче мрії у даль пронеслися,
Молодята у цілунку губами злилися…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530071
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2014
автор: Віталій Назарук