Солдате, ми з тобою чужі.
Я не знаю, як тебе звати.
Та ти там. І ти там - на межі.
Чим тобі помогти, солдате?..
Вояче, я лиш знаю одне:
Одна куля, й життя обірветься.
Чи чужинець нарешті збагне:
Як гукнеш, так тобі й відгукнеться?
Вояче, серце рветься з грудей...
Бо ти там. І ти так хочеш жити.
Не за себе воюєш, за інших людей...
Вмієш їх, й Батьківщину, любити.
Солдате, в тебе, мабуть, сім'я?
Малі діти, кохана дружина...
Я не знаю, солдате, твоє ім'я,
Але знає його Україна.
Бо ти там... У холодній траншеї.
На п'ятьох - лиш одна сигарета.
У бою, за натхненну ідею,
Не спускаєш із рук кулемета.
А в кишені - дитячий малюнок.
А на ньому: " Героям Слава!"
Цей папір - це є твій порятунок.
Ну а ти - порятунок держави.
Вояче, ти ж так хочеш миру...
Хочеш більше за кожного з нас.
Мрієш вийти з пекельного виру,
Але кажеш, що " Поки не час..."
Солдате, твій погляд блукає...
Ти наче щось свОє бачиш.
Що думаєш ти? КогО ти шукаєш?
Солдате, я знаю, ти плачеш...
Вояче, ми з тобою чужі.
Я не знаю як тебе звати.
Та ти там. І ти там - на межі.
Ми з тобою. Ми молимось, брате...
14.10.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529984
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.10.2014
автор: Богданочка