Нещодавно в мене з’явилося непереборне бажання
зняти з себе шкіру
-й оновитися-
А все тому, що десь на спині так несамовито болить,
ніби щось прорізується крізь шкіру назустріч сонцю
-чи місяцю-
І все частіше в мене почало пересихати у роті,
ніби водотоки позабивало осіннім листям
-і недопалками-
Проте руки мої заніміли в районі плеча,
що я ніяк не могла дотягнутися до спини і намацати –
що там
-за холера-
Але однієї ночі я скрутилася клубком
-змії-
і вгледіла свою спину –
там пробивалися назовні темні чорні крила,
на вістрях яких були шпичаки,
що прорізувалися крізь шкіру боляче, але нестримно.
Потому я відчула, що в моєму роті проростає
зелений мох
і обплітає моє піднебіння гущавиною.
І враз до мене дійшло,
що я непорушна стат́уя,
з крилами демона і обрубаними руками,
ніби натяком на Венеру, але глузливістю з неї.
Я непорушна самотня демониця. А все ще думала, що я жива…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529822
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.10.2014
автор: Троянда Пустелі