Не відпускай мене від себе,
Тримай міцніш, не відпускай!
Час не чекає, швидше й швидше треба…
Життя відкласти неможливо… Та ти знай.
Я в Бога милості прошу тільки для тебе.
Не відпускай мене від себе. Тримай міцніш не відпускай!
Багнюкою прокляті будні засмоктують,
Стирають пам`ять, гонять з краю в край.
Спинись. Ти чуєш як мелодію вистукують
Серця закохані? Тримай цю музику в собі, не відпускай !
………………………………………………………..
Літак затих, рвонув, замиготіло небо…
Навколо відчай, страх, вимолює хтось рай.
Жах крижаний розтопить шепіт мій до тебе:
Не відпускаю я тебе і ти мене не відпускай…
Ніхто не здогадається, й не треба.
Скажуть: «В сорочці народились!». Та й нехай.
Кохання - Божий дар! А свідок тому небо.
Не відпускай його від себе, щоб не було, не відпускай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529578
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2014
автор: Dixi