Як гаряче сварилося на кухні,
Подружжя молоде: вона і він.
Сусідам й перехожим були чутні
Образливі слова ,як з неба грім.
Вона кричала: « Все , іду від тебе,
Бо ти звичайний черствий егоїст!»
У відповідь неслось їй: «Глянь на себе!
Сварлива баба - це твій справжній зміст!»
Лилися сльози й дзвінко бився посуд,
І де вона, вчорашня їх любов?
В родинній справі ще потрібен досвід
Та вміння поступатися обом.
Точилась сварка..й раптом дзвін і тиша,
Сусіди сполохнулись: чи живі?
А раптом щось недобре з сварки вийшло?
Бач , руки в молодої у крові…
- Порізалась ? – його почувся голос,-
Не плач, кохана, дай перев'яжу!
Пробач мені цю прикру випадковість,
Здається все ж, я перетнув межу!»
Вона ж сама втомилася від сварки,
Й принишкла на коханого плечі.
Промовила: « І справді було жарко,
Ну я ж тобі помщуся..уночі..»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2014
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)