У скронях біль і ломить перепони,
І кров пульсує в жилах як набат.
По Україні поминальні дзвони
В останню путь оплакують солдат.
І злість і відчай пхаються у душу,
Та знову ти ламаєш їх ущент,
Бо віриш тим героям відчайдушним,
Що у котлах варилися живцем.
По них стріляють,а вони як лава
На ворогів своїх у бій ідуть.
За Україну, за свою Державу!
ЇЇ вони в образу не дадуть.
Душа людини схильна до зневіри,
Та серце завжди вірить в чудеса,
Навіть тоді, коли у ньому діри
Від куль ворожих -Віра не згаса.
Солдатська Віра-наша оборона,
Пішли їм, Боже, Віри у стократ,
Щоб весело переливались дзвони,
Вітаючи з поверненням солдат.
12.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529442
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2014
автор: Наталя Хаммоуда