Хто подумати міг, що війна
Увійде в нашу хату без стуку,
Налетить, наче смерч, сарана,
Про "братерство" нестиме науку.
Хто колись від сусіда чекав,
Що ударить він підло у спину
І шукатиме тут своїх прав
Не в полеміці, а до загину.
Наші хлопчики, вас матері
Не для вражої кулі зростили,
Проводжаючи вас на зорі,
Покладались на ангельські крила.
Діти наші, вам випав цей шлях -
Боронити від ворога землю.
Полягло вже чимало в боях,
Від смертей цих, в очах уже темно.
Знов і знов за солдатом солдат
Покидає батьківську домівку...
Лиш ЖИВІ ПОВЕРТАЙТЕСЬ НАЗАД,
Не впадіть серед поля ви тільки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529152
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2014
автор: Патара