Із глибин душі зринають
звичні спогади життя,
і в рядки слова лягають
без обману й каяття.
Все було, що є в природі,
що згребла під сніг зима,
і, що втратив при нагоді, –
міри тому вже нема.
Я любив – мене любили,
сіяв вітер – вітер жав,
боронився, що мав сили,
і все долі видивляв.
На останньому ж бо слові
слово словом проросте,
і на цій простій основі
Богу дякую за те!
Створено 1 – 14. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: 1. Калинове вино. Львів: "Плай", 2005. – 96 с.
С. 75;
2. Енциклопедія сучасної творчості (Літературний альманах). – Хмельницький, Вид. Стасюк Л.С, 2016. 224 с. – С. 193.
[i]Музика Віри Євтушек[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528891
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2014
автор: Т. Василько