[i]Заримує Осінь моє життя,
Цим сивим туманом на скронях.
У часі з’єднались серцебиття,
Моє серце в її долонях…
І напише Осінь сотні віршів,
Блукаючи стежками в парку.
Рясними зливами теплих дощів –
На жовтий лист золоту марку…
Клеїть та відправляє весні,
Перші, ніжні осінні цілунки.
Блукає душа наче у сні,
Чекає на, кохання, дарунки…
А осінь шепоче з вітром й дощем,
Жовтий лист тихенько зриває.
У серці мрійливо-ніжний щем,
Це Осінь, мене, вже кохає…
Дарує посеред срібних дощів,
Мені трохи щастя навзаєм.
І сотень нових ліричних віршів –
Від Неї, вже всі ми, чекаєм…
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528762
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.10.2014
автор: Валерій Кець