В душі у мене демони печалі,
Але я їх не випущу назовні,
Хоч струни ніжні в серці замовчали,
І очі сліз невиплаканих повні.
Ночами, мов поранена вовчиця,
Я буду вити в невимовній тузі.
Та вдень все має бути, як годиться,
Про демонів не знають навіть друзі.
І знову ранок, значить треба жити,
І смуток свій сховати треба знову...
Знайти б того, хто б зміг мене навчити
Тримати легко посмішку чергову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527882
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2014
автор: Светлая