Летить у простір сокіл замку,
Де стіни Любарта стоять,
Де кожен день із спозаранку,
Їх тіні в променях горять.
А поруч в парку понад Стиром,
Лебідка гріє немовлят,
Ряску жують соми над виром,
В’юни між осокою сплять.
Лебідь стоїть на охороні,
Малі ще діти, без крила…
І можуть вороги сторонні,
Напасти раптом, як стріла.
Ще ранок спить, роса сіяє,
На місто котиться туман
І перший промінь промовляє,
І творить чудо, як шаман…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527552
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2014
автор: Віталій Назарук