Це було дуже давно, а, можливо, і зовсім недавно,
Дуже далеко від нас, а, можливо, і поруч із нами,
Жив у дрімучому лісі Самітник, від світу далекий,
І розумів він слова дерев і трави.
Пта́хи сідали на руки йому і про щось щебетали,
Самі найменші звірята приходили й страху не знали,
І промовляв до всевишніх небес він словами простими,
І перед бурею не опускав голови.
Люди його називали святим і тягнулись до нього,
Щедрі дари приноси́ли, та він відмовлявсь від усього,
І на оту метушню, що панує у світі у цьому
Мовчки всміхався і просто ходив по воді.
З краю далекого гості учені прибу́ли до нього,
І попросили вони, щоб Самітник навчив їх усього,
Дуже побожні були і пости́ли, й молилися ревно,
Знали напамя’ть потрібні слова, і були́ в тому певні,
Довго старалися гості, та не зрозуміли нічого,
Але навчили його своїх молитов.
Гості пішли, а Самітник усе повторяв ті молитви,
Але назавтра раптово забув, що за чим говорити,
Швидко погнався за ними, добіг аж до синього моря,
Та раптом відчув, що не може іти по воді.
Легко зітхнув, помахав їм услід на прощання рукою,
Глянув на сонце, на небо, на море, на трави шовко́ві,
Вже не побіг, а тихенько пішов через степ, через гори,
І повернувся Самітник до лісу свого́.
І повернулись до нього і пта́́хи, і звірі, і діти,
Зашепотіли тихенько дерева і трави, і квіти,
І промовляв до всевишніх небес він словами простими,
І з того часу знову ходив по воді.
Люди його називали святим і тягнулись до нього,
Щедрі дари приноси́́ли, та він відмовлявсь від усього,
І на оту метушню, що панує у світі, у цьому
Мовчки всміхався і просто ходив по воді.
20.07.2006
Пісня "САМІТНИК"
https://www.youtube.com/watch?v=6oHwgNVqtZQ&list=UUrJiPPKveylvpNRSWgVnoiw
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527076
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 01.10.2014
автор: Олександр Шевченко